Україна переживає складний етап формування громадянського суспільства та соціально-орієнтованої ринкової економіки. Даний процес супроводжується створенням засад взаємодії влади і громадськості, роботодавців та працюючих, а отже формування механізмів реалізації системи соціального партнерства як визначної складової світового досвіду демократичного розвитку суспільства. Вважається що однією з головних рис суспільно-історичного процесу в ХХ столітті була згода учасників соціально-трудових відносин. Трансформація гуманістичних ідей та сприйняття людством таких понять як суспільний поділ праці, компроміс, толерантність призвели до застосування суспільного договору як найбільш знакового соціального феномена із політичної сфери в економічну. Це створило передумови соціального партнерства – відносин щодо розподілу ресурсів зацікавленими суб’єктами ( групами ) з своїми інтересами у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Так як система соціальної роботи, це діяльність заради допомоги людині, сім'ї, групі осіб, які потрапили у складні ситуації, шляхом надання психолого-педагогічної, морально-правової підтримки через певні соціальні служби використовуючи реальні можливості суспільства і держави у сфері захисту людини, особливе місце у соціальній роботі займають посередництво як одна з умов взаємодії і вирішення соціальних проблем клієнта. Зважаючи на вищезазначене та важливість професійної діяльності соціального працівника у соціальних службах, розроблено курс «Соціальне партнерство»


Підготовка сучасних соціальних працівників передбачає опанування ними різнопланових знань з теорії і методики соціальної роботи. Важливою складовою професійної компетенції соціальних працівників є управління інформаційними потоками в середині організації соціальної сфери, а також налагодження ефективних зв'язків із громадськістю. Загалом же,  інформаційне забезпечення та рекламування діяльності соціального спрямування необхідне для того, щоб як громадськість загалом, так і потенційні споживачі соціальних послуг, а також державні інституції, представники бізнесових структур та фондів знали про проведення різноманітних соціальних заходів, про існування та реалізацію програм, проектів тощо.

З огляду на це програми підготовки бакалаврів соціального забезпечення повинні передбачати курси, що мають на меті опанування студентами відповідних навичок, вмінь та знань щодо організації комунікативних процесів у соціальній сфері.

На сучасному етапі інтеграції України в європейський соціальний простір особливо актуальним є необхідність реалізації конструктивних підходів до реформування вітчизняної системи соціального захисту для максимально можливого їх наближення до відповідних загальноєвропейських норм і стандартів. Адже, лише повноцінні соціальні пріоритети наповнюють зміст демократичної соціальної держави.

Система соціального захисту, будується з урахуванням рівня економічного розвитку держави, функціонує на основі внутрішньодержавного правопорядку з урахуванням специфіки соціально-демографічного складу населення та його історичних і національно-культурних традицій та у разі настання відповідних соціальних ризиків покликана гарантувати гідне життя усім громадянам незалежно від статі та віку.

Дисципліна «Система організацій соціальних служб» дає студентам знання ключових аспектів соціального та  правового   захисту населення.  Вказує на особливості надання соціальних послуг різним соціальним  групам , що опинились у складних життєвих обставинах. Основну роботу  у реалізації цих питань виконують соціальні служби. Як полі функціональний суб’єкт соціальної роботи в Україні вони мають  чітку систему організацій з наданими повноваженнями та обов’язками. Вивчення особливостей функціонування даних структур є важливим у підготовці кваліфікованих соціальних працівників.