Мета вивчення дисципліни. Формування комплексної системи знань та практичних навичок з біоекологічних та агрохімічних основ рослинництва, сучасних досягнень селекції культурних рослин як основи для впровадження прогресивних технологій вирощування різних сільськогосподарських культур з урахуванням природних умов для отримання високих та екологічно чистих урожаїв.

 Завдання вивчення дисципліни полягає у засвоєнні студентами біологічних особливостей основних польових культур; формуванні системи знань про сучасні перспективні сорти культурних рослин та особливості їхньої біології, про діяльність селекційно-насіннєвих центрів, спрямовану на досягнення стійкості рослин до факторів зовнішнього середовища, збільшення продуктивності врожаю тощо.

Після завершення вивчення дисципліни студент повинен:

знати:

-                  стан і перспективи розвитку рослинництва,

-                  значення, морфологічні і біологічні особливості польових культур, сучасні технології вирощування культур, включаючи інтенсивні;

-                  шляхи і способи покращення якості сільськогосподарської продукції;

-                  скорочення затрат праці і засобів при вирощуванні урожаю,

- цитологічні і молекулярні механізми спадковості і мінливості;

- методи генетичного аналізу спадковості і мінливості організмів;

- закономірності успадкування під час розмноження організмів;

- генетичні процеси в популяціях;

- теоретичні основи загальної генетики рослин ( інбридингу, гетерозису, віддаленої гібридизації, мутагенезу, поліплоїдії, імунітету рослин, генної і клітинної інженерії);

вміти:

- користуватись науковою, навчальною та методичною літературою з генетики;

- аналізувати спадковість і мінливість живих організмів методами генетичного аналізу;

- використовувати методи генетичного аналізу в селекції та насінництві рослин;

- оцінювати дію мутагенів на живі організми і використовувати їх у селекційно-генетичній роботі;

- використовувати генетичні знання під час вивчення інших агробіологічних дисциплін і в своїй праці за фахом,

- використовувати генофонд рослин, виділяти донори нових біологічних господарсько-цінних ознак, нових фізіолого-біохімічних, анатомо- морфологічних і цитогенетичних ознак і їх зв'язки з утилітарними властивостями;

- користуватися методами створення вихідного матеріалу для селекції;

- створювати нові моделі високопродуктивних сортів і гібридів з комплексною стійкістю проти хвороб і шкідників, підвищеною адаптивністю селекційного матеріалу та використовувати природні і антропогенні фактори формування продуктивності;