Мета і завдання дисципліни «Раціональне землекористування».

 

Мета вивчення дисципліни – ознайомлення студентів із сучасним станом земельних ресурсів і надр світу та України, шляхами їхнього використання, охорони та відновлення і пропаганда екологічних підходів до оцінки стану та збереження земельних ресурсів.

Завдання  вивчення дисципліни  - це вивчення студентами екологічних принципів оцінки стану, шляхів використання та охорони земельних ресурсів і надр; ознайомлення зі станом земельних ресурсів України і світу та законодавчою і нормативноправовою базою охорони земель; встановлення причини, що зумовлюють деградацію земель; засвоєння принципів ведення сільськогосподарського виробництва та його вплив на навколишнє середовище; ознайомлення з основами моніторингу земель; визначення шляхів мінімізації деградаційних процесів та заходи щодо охорони і збереження земель.

Земельні ресурси є компонентами навколишнього середовища та виступають місцем існування людини, засобом виробництва і джерелом задоволення її потреб. В аграрному секторі земельні ресурси – це найважливіша складова частина ресурсної бази землеробства. Характер і якість земель, родючість сільськогосподарських угідь визначають ефективність аграрного виробництва, можливість розв'язання продовольчої проблеми, продуктивність праці в аграрній сфері. В останні роки нераціональне ведення землеробства призводить до деградації земель, що проявляється спадом родючості ґрунтів, зниженням рівня безпеки життєдіяльності людини, ґрунтово-екологічним дискомфортом, втратою придатності для екологічно орієнтованого сільськогосподарського виробництва тощо. Тому вивчення проблем їхньої охорони та раціонального використання у наш час є досить актуальним, чим і зумовлено введення у навчальні плани студентів вищих навчальних закладів відповідної дисципліни.

Найменування та опис компетентностей, формування котрих забезпечує вивчення дисципліни.

Інтегральна компетентність:

Здатність розв’язувати   складні спеціалізовані задачі та   практичні проблеми   з агрономії, що передбачає застосування теорій та методів відповідної науки і характеризується комплексністю та невизначеністю умов.

Загальні компетентності:

ЗК11. Прагнення до збереження навколишнього середовища.

ЗК12. Здатність застосовувати інформаційно-комунікаційні технології.

 

     Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

ФК8. Здатність розв’язувати широке коло проблем та задач у процесі вирощування сільськогосподарських культур шляхом розуміння їх біологічних особливостей та використання як теоретичних, так і практичних методів.

ФК9.  Здатність управляти комплексними діями або проектами, відповідальність за прийняття рішень у конкретних виробничих умовах.

ФК10. Здатність охороняти та підвищувати родючість грунтів.

ФК12. Здатність застосовувати знання природоохоронного права в галузі агрономії.


2 МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

2. Мета і завдання дисципліни «Захист рослин»

2.1. Мета вивчення дисципліни.

Захист рослин – дисципліна, що вивчає системи захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів з метою отримання оптимуму біологічно повноцінної та екологічно чистої продукції залежно від обраних напрямків землеробства, економічних та природоохоронних параметрів. Метою викладання курсу „Захист рослин” є опанування студентами сучасними теоретичними знаннями та практичними навичками з питань захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів і навчити його на основі знання досягнень науки і передового досвіду самостійно впроваджувати в виробництво інтегровані системи захисту посівів і плодово-ягідних насаджень у виробничих умовах різних форм господарювання.

2.2. Завдання вивчення дисципліни

Надати глибокі знання щодо особливостей розвитку шкідливих організмів, місця мешкання окремих фаз їх розвитку, фенології та екології, навчити своєчасно виявляти, правильно встановлювати видову належність і на підставі економічних порогів шкідливості (ЕПШ) правильно підбирати ефективний комплекс заходів обмеження їх чисельності, не шкідливий для корисної фауни та довкілля.

Основним завданням дисципліни є здійснення захисту рослин від шкідливих організмів з урахуванням екологічних проблем.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності

здатність використовувати базові знання основних підрозділів аграрної науки (рослинництво, землеробство, селекція та насінництво, агрохімія, плодівництво, овочівництво, ґрунтознавство, кормовиробництво, механізація в рослинництві);

здатність застосовувати знання та розуміння фізіологічних процесів сільськогосподарських рослин для розв’язання виробничих технологічних задач;

здатність науково обґрунтовано використовувати добрива та засоби захисту рослин з урахуванням їх хімічних і фізичних властивостей та впливу на навколишнє середовище.

2.5. Результати навчання.

Згідно розробленої програми студенти-агрономи повинні оволодіти знати:

предмет вивчення, мету та завдання курсу;

основні поняття та терміни;

нормативно-правову базу;

науково-теоретичні основи захисту рослин, сучасний стан та перспективи розвитку хімічного та біологічного методів захисту рослин, шляхи удосконалення асортименту засобів захисту рослин та вимоги до них;

принципи класифікації та санітарно - гігієнічні основи використаня пестицидів, регламент їх застосування;

технологію обробки посівів сільськогосподарських культур та насіння пестицидами;

основи агрономічної токсикології, вплив пестицидів на навколишнє середовище,

 

вміти:

вільно оперувати основними термінами та поняттями курсу;

визначати хвороби, шкідники та бур’яни сільськогосподарських культур;

планувати та здійснювати заходи із захисту рослин та поліпшення стану сільськогосподарських культур;

аналізувати інформацію про домінуючі види шкідливих організмів і ступінь їх загрози для сільськогосподарських культур

застосовувати знання з курсу мікробіології, фітопатології, гербології, ентомології при розробці заходів захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів;

проводити фітосанітарну діагностику хвороб рослин, комах, кліщів, нематод, гризунів та бур'янів за новітніми принципами і методами

ефективно і грамотно застосовувати пестициди у сільському господарстві;

розраховувати необхідні кількості пестицидів, витрати робочої рідини та їх концентрації;

розробляти і застосовувати інтегровані технології захисту рослин:

використовувати елементи біологічного захисту рослин.

користуватися засобами індивідуального захисту та здійснювати першу допомогу при протруєнні пестицидами




АНОТАЦІЯ

З дисципліни «Кормовиробництво»

201 «Агрономія»

Мета дисципліни “Кормовиробництво” – формування у майбутніх фахівців технологічної підготовки з виробництва кормів, що є основою продуктивності тварин і забезпечення населення достатньою кількістю якісних продуктів харчування тваринного походження.

Завдання дисципліни:

– отримання студентами навичок при проведенні мікроскопічного, анатомічного, морфологічного аналізу рослин та їх органів при оцінці кормів;

– навчити визначати та розрізняти види кормових культур, їх морфологічні особливості;

– з’ясувати біологічні особливості багаторічних і однорічних трав з метою складання травосумішок, травостоїв різних типів луків та пасовищ, а також розробки шляхів їх покращення;

– навчити складати зелений конвеєр; розраховувати потребу в кормах та їх баланс;

– надати знання щодо сучасних технологій вирощування кормових культур у певних грунтово-кліматичних умовах;

– отримання знань прогресивних технологій заготівлі та зберігання високоякісних кормів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

– тенденції розвитку рослинництва в Україні та в світі, наукові принципи рослинництва;

– значення, морфологічні та біологічні особливості польових культур, різноманітність їх використання, поширення та потенціал урожайності;

– сучасні технології вирощування високих екологічно чистих урожаїв сільськогосподарських культур у різних ґрунтово-кліматичних зонах України;

– способи скорочення затрат праці і засобів виробництва при вирощуванні врожаю;

вміти:

– розробляти, удосконалювати та реалізовувати прогресивні технології у рослинництві;

– програмувати у господарстві максимально можливі рівні урожайності сільськогосподарських культур;

– здійснювати біологічний контроль за станом посівів та управляти процесами формування врожаю;

– розробляти та реалізовувати заходи щодо поліпшення якості та зменшення втрат рослинницької продукції;

– розраховувати і забезпечувати високу економічну ефективність впровадження технологій та їх екологічну безпечність.