Мета курсу

          Формування уявлень про сферу інженерної діяльності, розвиток творчої уяви та вміння розв’язувати інженерні задачі, Опанування основ знань сучасних комп’ютерних технологій, практичні навички з розрахунку основних параметрів технологічних процесів із використанням комп’ютерних систем.

Завдання

            Навчитися використовувати на практиці сучасні прийоми і методи науково-технічної творчості, розробляти з їх допомогою нові технічні рішення.

Завдання курсу полягає в тому, щоб у результаті її вивчення студент вмів оптимізувати параметри технічних систем на основі використання комп’ютерних технологій та самостійно працювати над розробкою і використанням інформаційних систем.

Рекомендовані передумови для вивчення дисципліни.

Пререквізити дисципліни:

·        Фізика;

·        Вища математика;

·        Нарисна геометрія та комп’ютерна графіка;

·        Матеріалознавтво та ТКМ;

·        Агрохімія;

·        Теоретична механіка;

·        Взаємозамінність,стандартизація та технічні вимірювання.

Агропромисловий комплекс - складова частина економіки, що поєднує в собі виробництво сільськогосподарської продукції, її сільськогосподарську переробку, матеріально - технічне обслуговування села. Обєднує галузі, що виготовляють засоби виробництва та обслуговування комплексу, а також галузі зі збереження, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції. Більшість технологічних процесів в агропромисловому комплексі повязані з використанням тепла. Запропонований курс призначений для отримання загального розуміння про методи отримання, перетворення, передачі та використання теплоти, а також принцип дії і конструктивні особливості тепло - та парогенераторівтеплових машин, агрегатів і пристроїв. Важливим є також освоєння теоретичних основ теплотехніки, які базуються на законах перетворення та властивостях теплової енергії, її поширення.


2.1 Мета вивчення дисципліни

Вивчення дисципліни «Гідравліка, гідро- та пневмоприводи» має на меті отримання студентами необхідних знань фізичних властивостей рідин, основних законів гідравліки та конструкції гідравлічних та пневматичних машин та приводів, умінь застосовувати отриманні знання під час експлуатації гідравлічних та пневматичних приводів, навиків експлуатації гідравлічних та пневматичних систем машин.

 

2.2 Завдання вивчення дисципліни

Основні завдання навчальної дисципліни «Гідравліка, гідро- та пневмоприводи»:

– набути знання законів рівноваги та руху рідин, будови та принципу дії гідравлічних та пневматичних машин і приводів;

– одержати вміння застосовувати закони гідравліки для вирішення практичних інженерних задач, читати та розробляти схеми гідравлічного та пневматичного приводу;

– оволодіти навичками експлуатації гідравлічних та пневматичних машин та приводів;

 

2.3 Найменування та опис компетентностей, формування котрих забезпечує вивчення дисципліни.

Інтегральна компетентність.

Здатність розв’язувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми у галузі агропромислового виробництва, що передбачає застосування певних знань та вмінь, технологічних методів та прийомів і характеризується комплексністю та невизначеністю умов.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності.

ФК1. Здатність використовувати у фаховій діяльності знання будови і технічних характеристик сільськогосподарської техніки для моделювання технологічних процесів аграрного виробництва.

ФК3. Здатність використовувати основи механіки твердого тіла і рідини; матеріалознавства і міцності матеріалів для опанування будови, та теорії сільськогосподарської техніки.

ФК5. Здатність використовувати теоретичні основи та базові методи термодинаміки і гідравліки для визначення і вирішення інженерних завдань.

 

2.4 Передумови для вивчення дисципліни.

Дисципліна потребує знань, вмінь та навичок, отриманих в результаті вивчення таких навчальних дисциплін як: «Вища математика», «Нарисна геометрія, «Інженерна та комп’ютерна графіка», «Матеріалознавство та ТКМ», «Теоретична механіка», «Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання».


Метою навчальної дисципліни є формування у майбутніх фахівців знань про технічно досконале і економічно вигідне вирощування високих урожаїв сільськогосподарських культур найкращої якості. На основі вивчення біологічних особливостей рослин студенти в подальшому зможуть розробляти заходи і методи оптимізації факторів зовнішнього середовища для максимальної реалізації потенціалу продуктивності сільськогосподарських культур. Дисципліна базується на знаннях про рослини польової культури, особливостях їх розвитку, вимогах до факторів природного середовища, сучасних прийомах і технологіях вирощування високих врожаїв високої якості при найменших затратах праці і коштів. Базується на знаннях таких теоретичних дисциплін, як фізика, хімія, ґрунтознавство, землеробство. В свою чергу рослинництво є базовою для таких наук, як економіка та організація сільськогосподарського виробництва.

Завданнями навчальної дисципліни, що мають бути вирішеними у процесі її вивчення, є  вивчення стану галузі рослинництва та шляхів інтенсифікації галузі; обґрунтування основних законів та загальних закономірностей взаємозв’язку факторів життя рослин, їх значимості у практичній діяльності фахівця; вивчення короткої історії культур, біологічних особливостей основних сільськогосподарських культур, їх значення та поширення;  обґрунтування та розуміння формотворчих процесів культур за основними етапами органогенезу та фазами розвитку з метою управління процесами формування високої врожайності та якості продукції; самостійне наукове обґрунтування комплексу агротехнологічних прийомів вирощування культур в єдиному технологічному процесі стосовно конкретної ґрунтово-кліматичної зони.

 У   результаті  вивчення   навчальної  дисципліни  студент повинен 

знати:  стан і перспективи розвитку рослинництва;  значення культури, поширення, морфологічні і біологічні особливості сільськогосподарських культур; сучасні    технології   вирощування   культур,   їх    види    та    особливості впровадження в ґрунтово-кліматичних зонах України; шляхи і способи покращення якості сільськогосподарської продукції; джерела витрат на вирощування врожаю сільськогосподарських культур та шляхи скорочення затрат праці і засобів виробництва.

уміти: планувати і організовувати виконання робочих процесів у рослинництві з використанням сільськогосподарської техніки, добрив та пестицидів; застосовувати досягнення науки і передового досвіду у виробництві; програмувати урожайність сільськогосподарських культур;  планувати виробництво якісної, екологічно чистої продукції з мінімальними енергетичними і трудовими затратами при максимальному виході її за одиницю часу на одиниці площі;  впроваджувати сортові, інтенсивні, енерго- і ресурсозберігаючі екологічно доцільні технології; застосовувати своєчасну і ефективну сортозаміна польових культур і раціональне їх розміщення в сівозміні, спрямоване на поліпшення умов вирощування; вміти поєднувати інтенсивне виробництво рослинницької продукції з комплексом агротехнічних, агрохімічних і меліоративних заходів щодо збереження та відтворення родючості ґрунту і виробництва рослинницької продукції на базі сучасної досконалої і високопродуктивної сільськогосподарської техніки та високоефективної її експлуатації;  запобігати втратам врожаю під час його вирощування, збирання і зберігання;  користуватися оперативною інформацією для своєчасного і якісного проведення комплексу сільськогосподарських робіт, запобігання виникненню і ліквідація негативних ситуацій в процесі виробництва рослинницької продукції.



Мета дисципліни – ознайомити студентів з основними методами розрахунку елементів конструкцій та деталей машин  на міцність, жорсткість та стійкість.

Завдання курсу — вивчення методів розрахунку на міцність, жорсткість та стійкість елементів конструкцій та деталей машин , що відповідають сучасному стану знань в механіці деформованого твердого тіла, фізиці та матеріалознавстві, а також дослідження міцності матеріалів та пояснення фізичної природи їх руйнування.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

·         роль і значення дисципліни в інженерній підготовці;

·         основні методи розрахунків елементів конструкцій;

·         методи і технології визначення основних механічних характеристик матеріалів.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні вміти:

·         ставити і розв’язувати задачі вибору розрахункових схем елементів конструкцій, підбору матеріалів, розмірів деталей, визначенню вантажності, коефіцієнтів запасу міцності;

·         використовувати сучасну обчислювальну техніку при виконанні розрахунків;

·         аналізувати одержані результати і приймати інженерні рішення.



Метою викладання навчальної дисципліни «Основи агрономії» є набуття студентами глибоких знань із сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур, враховуючи особливості різних ґрунтово-кліматичних зон України.

Основні завдання навчальної дисципліни «Основи агрономії» полягають в отриманні студентами необхідних теоретичних знань i практичних навичок боротьби зі шкідниками, хворобами сільськогосподарських культур і бур’янами, з питань раціонального використання добрив, організації агрохімічного обслуговування сільського господарства, вивчення морфологічних ознак, етапів органогенезу, біологічних особливостей рослин, прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур, програмування врожаїв, зберігання, стандартизації продукції рослинництва, а також набуття студентами професійних умінь і навичок з розробки агротехнічних прийомів вирощування високих i стійких врожаїв з мінімальними затратами праці та засобів виробництва на одиницю продукції.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

−    види родючості ґрунту, шляхи раціонального використання та відтворення його родючості, основні закони наукового землеробства;

−    біологічні особливості та класифікацію бур’янів, методику обліку забур’яненості посівів та засміченості ґрунтів насінням бур’янів; заходи боротьби з бур’янами;

−    попередники основних сільськогосподарських культур; принципи розробки структур посівних площ та раціональних сівозмін; класифікацію сівозмін, їх проектування та освоєння;

−    теоретичні основи енергозберігаючих технологій обробітку ґрунту;

−    систему заходів боротьби з ерозією ґрунту;

−    сучасні інтенсивні системи землеробства;

−    елементи систем землеробства; операції та прийоми обробітку ґрунту;

уміти:

−    розробляти і застосовувати на практиці елементи системи землеробства;

−    розпізнавати бур’яни і розробляти комплекс заходів боротьби;

−    складати схеми сівозмін, план освоєння їх, ротаційні таблиці;

−    проектувати систему обробітку ґрунту під основні культури;

−    здійснювати контроль якості польових робіт;

−    проводити польове обстеження посівів; визначати необхідність проведення агротехнічних робіт та проводити контроль за якістю їх виконання.


Мета викладання дисципліни – забезпечити майбутнім інженерам знання загальних методів дослідження та проектування схем механізмів, необхідних для створення машин, установок, приладів, автоматичних пристроїв, що відповідають сучасним вимогам ефективності, точності, надійності та економічності.

Завдання вивчення дисципліни – навчити студентів загальним методам дослідження та проектування механізмів машин  та приладів; розуміти загальні принципи реалізації руху з допомогою механізмів; навчити системному підходу до проектування машин і механізмів, знаходженню оптимальних параметрів механізмів за заданими умовами роботи.


 Мета вивчення дисципліни

          Формування у студентів уявлень про сферу інженерної діяльності, розвиток творчої уяви та вміння розв’язувати інженерні задачі, Опанування студентами основами знань сучасних комп’ютерних технологій, практичні навички з розрахунку основних параметрів технологічних процесів із використанням комп’ютерних систем.

  Завдання вивчення дисципліни

            Навчитися використовувати на практиці сучасні прийоми і методи науково-технічної творчості, розробляти з їх допомогою нові технічні рішення.

Завдання курсу полягає в тому, щоб у результаті її вивчення студент вмів оптимізувати параметри технічних систем на основі використання комп’ютерних технологій та самостійно працювати над розробкою і використанням інформаційних систем.