Метою вивчення навчальної дисципліни «Теорія держави і права» є глибоке та всебічне дослідження актуальних науково-практичних проблем з теорії держави і права, розуміння загальних закономірностей взаємодії держави і права між собою в усіх аспектах їх існування, а також між ними та іншими соціальними явищами, поглинання на цій основі у складні юридичні явища світового співтовариства, замислення над їх кращими доробками та можливостями їх використання за різних умов.

Основні завдання навчальної дисципліни «Теорія держави і права»:

·         засвоєння проблемних теоретико-практичних знань про державно-правові явища, їх особливості в різних правових системах світу;

·         глибоке засвоєння основних юридичних понять і категорій, уміння на належному науковому рівні формулювати складні юридичні поняття і категорії;

·         оволодіння розумінням специфічних особливостей державноправових явищ за різних типів держав, у різних правових системах світу тощо;

·         отримання студентами стійких навичок використання загальнотеоретичних знань при дослідженні проблем галузевих дисциплін у подальшому;

·         на основі глибокого засвоєння загальнолюдських цінностей в галузі юриспруденції оволодіти вмінням втілювати їх в наукових дослідженнях та професійно-викладацькій роботі.

Компетентності та заплановані результати навчання

Дисципліна «Теорія держави і права» забезпечує набуття здобувачами освіти компетентностей:

Інтегральна компетентність

Здатність розв’язувати складні спеціалізовані завдання та практичні проблеми в ході професійної діяльності у сфері права або у процесі навчання, що передбачає застосування окремих методів і положень юридичної науки та характеризується невизначеністю умов і необхідністю врахування комплексу вимог здійснення професійної та навчальної діяльності.

Загальні компетентності

ЗК01. Здатність до абстрактного, логічного та критичного мислення, аналізу і синтезу.

ЗК02. Здатність застосовувати знання в професійній діяльності у стандартних та окремих нестандартних ситуаціях.

ЗК03. Уміння планувати і організовувати свою професійну діяльність.

ЗК04. Знання і розуміння предмета та характеру професійної діяльності, природи етичних стандартів та здатність діяти на їх основі.

ЗК05. Здатність спілкуватися державною мовою як усно, так і письмово, добре володіти правничою термінологією.

ЗК06. Здатність спілкуватися іноземною мовою як усно, так і письмово, у тому числі у професійній сфері.

ЗК07. Навички збору і аналізу інформації з національних і міжнародних джерел, оцінка її достовірності, використання сучасних інформаційних технологій і баз даних.

ЗК08. Здатність проведення досліджень, уміння грамотно і точно формулювати та висловлювати свої позиції, належним чином їх обґрунтовувати, брати участь в аргументованій професійній дискусії.

ЗК09. Здатність вчитися і оволодівати сучасними знаннями.

ЗК10. Здатність бути критичним і самокритичним, визнавати та виправляти власні помилки.

ЗК11. Вміння працювати самостійно, проявляти добросовісність, дисциплінованість, пунктуальність та відповідальність, а також працювати у команді колег за фахом.

ЗК12. Здатність приймати неупереджені і мотивовані рішення, визначати інтереси і мотиви поведінки інших осіб, примирювати сторони з протилежними інтересами.

ЗК13. Цінування та повага різноманітності і мультикультурності.

ЗК.14. Прагнення до збереження навколишнього середовища.

ЗК.15. Здатність усвідомлювати рівні можливості та гендерніпроблеми.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності

СК01. Знання основ теорії та філософії права, структури правничої професії та її ролі у суспільстві.

СК02. Знання історії права та державних інститутів.

СК03. Знання стандартів правничої професії.

СК04. Знання міжнародних стандартів прав людини.

СК05. Знання Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод, а також прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

СК10. Уміння застосувати знання у практичній діяльності при моделюванні правових ситуацій.

СК11. Здатність визначати належні та прийнятні для юридичного аналізу факти.

СК12. Здатність аналізувати правові проблеми та формувати правові позиції.

СК13. Здатність застосовувати юридичну аргументацію.

СК14. Здатність виявляти проблеми правового регулювання і пропонувати способи їх вирішення, включаючи подолання юридичної невизначеності.

СК15. Навички логічного, критичного і системного аналізу документів, розуміння їх правового характеру і значення.

СК17. Навички самостійної підготовки проектів актів правозастосування.

СК18. Здатність до критичного та системного аналізу правових явищ і застосування набутих знань у професійній діяльності.

У результаті вивчення навчальної дисципліни здобувач освіти повинен продемонструвати такі результати навчання:

Соціально- гуманітарна ерудованість:

ПР01. визначати вагомість та переконливість аргументів в оцінці заздалегідь невідомих умов та обставин;

ПР02. здійснювати синтез відповідних концепцій і доктринальних положень публічної політики у контексті аналізованої проблеми і демонструвати власне бачення шляхів її розв’язання;

ПР03. проводити збір і інтегрований аналіз матеріалів з різних джерел;

ПР04. формулювати власні обґрунтовані судження на основі аналізу відомої проблеми.

ПР05. давати короткий висновок щодо окремих проблем з достатньою обґрунтованістю;

ПР06. оцінювати недоліки і переваги аргументів, аналізуючи відому проблему.

Дослідницькі навички:

ПР07. узгоджувати план власного дослідження і самостійно формувати матеріали за визначеними джерелами;

ПР08. використовувати різноманітні інформаційні джерела для засвоєння складних питань з певної теми;

ПР09. самостійно визначати та формулювати ті питання, з яких потрібна допомога і діяти відповідно до рекомендацій.

Комунікація:

ПР10. вільно володіти письмовою та усною державною мовою, правильно вживаючи правничу термінологію;

ПР11. викладати матеріал з певної проблематики таким чином, щоб розкрити зміст основних питань;

ПР12. відтворювати зміст, демонструючи розуміння з основних професійних та суспільних тем.

Професійна самоорганізація та використання інформаційних технологій:

ПР13. належно використовувати цифрову і статистичну інформацію, отриману з першоджерел та вторинних джерел для своєї професійної діяльності;

ПР14. вільно використовувати для професійної діяльності доступні інформаційні технології і бази даних;

Праворозуміння:

ПР17. демонструвати знання і розуміння щодо визначення основних сучасних правових доктрин, цінностей та принципів функціонування національної правової системи;

ПР18. пояснювати природу та зміст основних правових інститутів та процедур національного права;

ПР19. демонструвати необхідні знання та розуміння суті та змісту основних правових інститутів та норм фундаментальних галузей права.

Правозастосування:

ПР20. застосовувати набуті знання у різних правових ситуаціях, виокремлювати юридично значущі факти і формувати обґрунтовані правові висновки;

ПР21. самостійно підготувати проекти необхідних актів застосування права відповідно до правового висновку зробленого у різних правових ситуаціях;

ПР22. надавати консультації щодо можливих способів захисту прав та інтересів клієнтів урізних правових ситуаціях.

 


У правовій системі цивілізованих держав Конституція відіграє особливу роль, якою не володіє ні один інший правовий акт. Сфера конституційного впливу носить всеохоплюючий характер. Цілком справедливим є те, що вона, як джерело права, є основною підвалиною Конституційного права. Конституційне право в силу об’єктивних обставин є імперативною галуззю права. Ця виключна роль конституційного права випливає з того, що воно:

а) складає сукупність правових норм, які закріплюють та регулюють відносини, котрі є базовими засадами суспільної системи;

б) визначає критерії та цінності конституційного ладу України;

в) з допомогою спеціально-правової процедури наповнює змістом статус людини і громадянина;

г) обумовлює форми та зміст безпосередньої та представницької демократії, наголошуючи при цьому, що джерелом влади є народ;

д) впорядковано визначає систему органів державної влади та місцевого самоврядування.

Основні завдання навчальної дисципліни «Конституційне право України»:

·        формування самостійного мислення, навичок аналізу проблемних питань конституційного права України, порівняння та співставлення його з основами державного (конституційного) права зарубіжних країн;

·        формування понятійного апарату, що використовується в межах конституційного права України, та вміння ним користуватися;

·        поглиблення знань прикладного характеру;

·        розвиток загальної політико-правової культури студентів.

Компетентності та  заплановані результати навчання.

Дисципліна «Конституційне право України» забезпечує набуття здобувачами освіти компетентностей.

Інтегральна компетентність

Здатність розв’язувати складні спеціалізовані завдання та практичні проблеми в ході професійної діяльності у сфері права або у процесі навчання, що передбачає застосування окремих методів і положень юридичної науки та характеризується невизначеністю умов і необхідністю врахування комплексу вимог здійснення професійної та навчальної діяльності.

Загальні компетентності

ЗК01. Здатністьдо абстрактного, логічного та критичного мислення, аналізу  і синтезу.

ЗК02. Здатність застосовувати знання в професійній діяльності у стандартних та окремих нестандартних ситуаціях.

ЗК03. Уміння планувати та організовувати  свою професійну діяльність.

ЗК04. Знання і розуміння предмета професійної  діяльності, природи етичних стандартів та здатність діяти на їх основі.

ЗК 05. Здатність спілкуватися державною мовою як усно, так і письмово, добре володіти правничою термінологією.

ЗК06. Здатність спілкуватися іноземною мовою як усно, так і письмово, у  тому числі в професійній сфері.

ЗК 07. Навички збору і аналізу інформації з національних та міжнародних джерел, оцінка її достовірності, використання сучасних інформаційних технологій та баз данних.

ЗК 08.Здатність  проведення досліджень, уміння грамотно і точно формулювати та висловлювати свої позиції, належним чином їх обґрунтовувати, брати участь а аргументованій професійній дискусії.

ЗК 09.Здатність вчитися і оволодівати сучасними знаннями.

ЗК 10. Здатність бути критичними і самокритичними, визнавати та виправляти власні помилки.

ЗК 11. Вміння працювати самостійно, проявляти добросовісність, дисциплінованість,  пунктуальність та відповідальність, а аткож працювати у команді колег за фахом.

ЗК 12. Здатність приймати неупереджені і мотивовані рішення,  визначати інтереси і мотиви поведінки інших осіб, примирювати сторони з протилежними інтересами.

ЗК 13. Цінування і повага різноманітності і  мультикультурності.

ЗК 14. Прагнення до збереження навколишнього  середовища.

ЗК 15.Здатність усвідомлювати рівні можливості та гендерні проблеми.

Спеціальні (фахові) предметні компетентності

СК01. Знання основних положень теорії конституціоналізму.

СК 02. Розуміння проблем та перспектив конституційної реформи в Україні.

СК03. Знання основних проблем реалізації конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні.

СК04. Розуміння проблем конституційних основ безпосередньої демократії в Україні.

СК 05. Здатність визначати проблемні питання розвитку парламентаризму в Україні.

СК 06. Здатність характеризувати конституційно-правовий статус глави держави та проблеми його функціонування.

СК07. Розуміння актуальних проблем органів виконавчої влади в Україні.

СК 08. Розуміння основних проблем реформування судової влади в Україні.

СК 09. Здатність визначати проблеми та перспективи конституційної юрисдикції в Україні.

СК 10. Здатність виокремлювати проблеми територіального устрою та місцевого самоврядування в Україні.

СК 11. Уміння застосвувати знання в практичній діяльності при моделюванні правових ситуацій.

СК 12. Здатність аналізувати правові проблеми та формувати правові позиції.



Мета дисципліни "Фізичне виховання" в вищому закладі освіти – підготовка гармонійно розвинених, висококваліфікованих спеціалістів.

Для досягнення мети фізичного виховання студентів передбачається вирішення наступних завдань:

·         збереження та зміцнення здоров'я студентів, сприяння правильному формуванню і всебічному розвитку організму, підтримання високої працездатності на протязі всього періоду навчання;

·         виховання у студентів високих моральних, вольових, фізичних і психомоторних якостей;

·         забезпечення професійно-прикладної фізичної підготовки студентів з врахуванням особливостей майбутньої трудової діяльності;

·         підготовка до виконання державних або відомчих тестів і нормативів на рівні вимог освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм відповідного спеціаліста;

·         здобуття студентами необхідних знань по основам теорії, методики і організації фізичного виховання і спортивного тренування, підготовку студентів до роботи в якості громадських інструкторів і суддів по спорту;

·         удосконалення спортивної майстерності студентів-спортсменів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни здобувач освіти повинен 

знати:

ПР01. Методологічні та теоретичні основи побудови педагогічного процесу фізичного виховання.

ПР02. Законодавчі та програмно-нормативні засади фізичного виховання.

ПР03. Теоретико-методичні основи організації фізичного виховання в установах системи фізичного виховання.

ПР04. Основи побудови процесу навчання руховим діям і розвитку фізичних якостей.

ПР05. Зміст, засоби та методи фізичного виховання.

ПР06. Основи планування та педагогічного контролю у фізичному вихованні.

вміти:

ПР01. Творчо використовувати отримані знання з фізичного виховання при вирішенні педагогічних, навчально-виховних, науково-методичних завдань.

ПР02. Визначати завдання фізичного виховання.

ПР03. Володіти основами методик навчання руховим діям та розвитку фізичних якостей.

ПР04. Володіти методами наукових досліджень з проблем фізичного виховання.

володіти:

ПР01. Володіти знаннями в галузі загальної та вікової психології, вікових анатомічних, морфо-функціональних та індивідуальних особливостей розвитку дітей.

ПР02. Володіти культурою мислення, здатністю до узагальнення, аналізу, сприйняття інформації, постановці мети та вибору шляхів її досягнення, спеціально. Професійною термінологією.

ПР03. Володіти способами осмислення й критичного аналізу наукової інформації.


У результаті вивчення навчальної дисципліни здобувач освіти повинен 

знати:

- граматичні структури, що є необхідними для гнучкого вираження відповідних функцій та понять, а також розуміння і продукування широкого кола текстів в академічній та професійних сферах;

- правила англійського правопису та синтаксису для можливості розпізнання і продукування широкого кола текстів в академічній та професійних сферах;

- мовні форми, властиві для офіційних та розмовних регістрів академічного та професійного мовлення;

- слова (у тому числі термінологію), що є необхідним в академічній та професійній сферах.

уміти:

- читати й розуміти тексти академічного та професійного характеру, в яких автори висловлюють певне ставлення і точки зору, а також розпізнавати широкий діапазон термінології та скорочень, користуючись вибірково додатковими ресурсами;

- розуміти розгорнуте мовлення академічного та професійного характеру (лекції, звіти, презентації, дискусії, радіо та ТВ програми);

- чітко виступати з підготовленими індивідуальними презентаціями щодо широкого кола тем академічного та професійного спрямування; продукувати чіткий, детальний монолог з широкого кола тем, пов’язаних з навчанням та спеціальністю; користуватися базовими засобами зв’язку для поєднання висловлювань у чіткий, логічно об’єднаний дискурс; реагувати на основні ідеї та розпізнавати суттєво важливу інформацію під час обговорень, дискусій, офіційних перемовин, лекцій, бесід, що пов’язані з навчанням та професією;  реагувати на телефонні розмови, які виходять за межі типового спілкування; поводитись адекватно у типових світських, академічних і професійних ситуаціях;

- писати чіткі, детальні тексти різного спрямування, а також різні типи ділових листів, рекомендації, анотації, резюме різних ресурсів, добираючи відповідний стиль.

мати навички:

-  писати зрозумілі, деталізовані тексти різного спрямування, пов’язані з особистою та професійною сферами;

- підготовки та продукування ділової та професійної кореспонденції;

- розпізнавання відповідної інформації в ході детальних обговорень, офіційних доповідей, лекцій, бесід, що за темою пов’язані з навчанням та спеціальністю;

- сприйняття на слух та розуміння автентичних текстів, які пов’язані з навчанням та спеціальністю, з підручників, газет, популярних і спеціалізованих журналів та Інтернет джерел.


Українська мова за професійним спрямуванням  як навчальна дисципліна забезпечує формування комунікативної компетентності студентів, набуття комунікативного досвіду, що сприяє розвиткові креативних здібностей студентів та спонукає до самореалізації фахівців, активізує пізнавальні інтереси, реалізує евристичні здібності як визначальні для формування професійної майстерності та конкурентоздатності сучасного фахівця; вироблення навичок оптимальної мовної поведінки у професійній сфері: вплив на співрозмовника за допомоги вмілого використання різноманітних мовних засобів, оволодіння культурою монологу, діалогу та полілогу; сприйняття й відтворення фахових текстів, засвоєння лексики і термінології свого фаху, вибір комунікативно виправданих мовних засобів, послуговування різними типами словників.

Після завершення вивчення дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» студенти зможуть:

– чітко і правильно визначити роль державної мови у професійній діяльності;

– досконало володіти нормами сучасної української літературної мови та дотримуватися вимог культури усного й писемного мовлення;

     – оперувати фаховою термінологією, редагування, коригування та перекладу наукових текстів;

– володіти мовним етикетом як сукупністю словесних форм ввічливості, прийнятих у певному колі людей, у певному суспільстві, у певній країні;

– володіти культурою сприймання публічного виступу, відбираючи відповідні мовні засоби для реалізації цієї мети;

– досягти таких основних  ознак культури мовлення, як: орфоепічна правильність мовлення, граматична правильність мовлення, точність, логічність, багатство і різноманітність мовлення, чистота, доречність, виразність мовлення;

– працювати із науковими текстами, аналізуючи запропоновані та створюючи власні, такі як тези, наукова стаття, реферат, курсова та випускна робота, рецензія та анотація;

– створювати основні види документів, дотримуючись мовних норм та правил оформлення.