Дисципліна «Історія науки і техніки» дає можливість ознайомитися з розвитком науки і техніки та їх впливом на формування людської цивілізації. Даний курс покликаний сприяти формуванню у слухачів загальної картини розвитку техніки як цілісного процесу, який відбувається закономірно і проходить в органічному взаємозв’язку та взаємодії з історією суспільства.

Майбутнє виростає з теперішнього, але зароджується воно і починає розвиватись у минулому. Усвідомивши минуле розвитку науки та техніки, співставивши його з сьогоднішнім станом, можна глибше усвідомити закономірності її розвитку, розібратися в сутності змін, які відбуваються у її структурі і змісті в наші дні, передбачати її майбутнє.


Лісівництво – вчення про ліс, сукупність знань про природу лісу, методи його вирощування і підвищення продуктивності. Лісівництво умовного поділяється на дві частини: 1) лісознавство, теоретичну частину, в яка вивчає питання природи лісу, впливу на ліс екологічних факторів та їх взаємодії, поновлення та формування лісу, лісової типології; 2) власне лісівництво, яке займається питаннями теорії рубок лісу, лісовирощування, підвищення продуктивності та стабільності лісів.

Сучасне уявлення про лісівництво як науку полягає у тому, що воно розглядає питання біології лісу, його угруповань, екології (взаємного зв’язку між лісом та кліматом, ґрунтом, біотичними факторами), вивчає закономірності поновлення та формування, лісу, процеси зміни деревних порід й інших компонентів лісу, охоплюючи природу лісу в цілому. Вивчення перелічених питань також пов’язане з діяльністю людини у лісі, перш за все, з рубками лісу. Вивчення природи лісу базується на досягненнях інших дисциплін: дендрології, фізіології деревних рослин (дендрофізіології), ґрунтознавства, лісової метеорології, фітопатології та ентомології, лісової таксації. Лісівництво також спирається на досягнення лісової біохімії, лісової генетики та інших дисциплін.

Лісівництво передбачає вивчення лісу як природної єдності, яка базується на взаємозв’язках як у самому лісі, так і між лісом та зовнішнім середовищем.

Лісова екологія вивчає ліс як біологічне угруповання з різними взаємозв’язками у ньому між деревними рослинами, іншими живими організмами, що створили дане угруповання, а також взаємини між ними і навколишнім середовищем, у якому вони існують. Лісове угруповання і його місцеоселення разом складають еко­логічну систему, екосистему або біогеоценоз, у якій усі складові живі організми і навколишнє середовище взаємодіють у широких і складних циклах вуглецю, води та поживних речовин. Для ведення комплексного лісового господарства потрібні знання лісової біології з екологічних позицій, а також знання процесів зовнішнього втручання антропогенного фактора у життя лісу.

Предметом лісівництва як науки є ліс з його складною природою, для якої характерні взаємозумовлені зв’язки між складовими частинами рослинного угруповання, тваринним світом та навколишнім середовищем. Глибоке знання процесів, що пов’язані з життям лісових насаджень, може гарантувати успіх у вирощуванні лісів.

Лісівництво базується не тільки на законах, які розкривають природу лісу, його взаємодію з факторами довкілля, на лісовій типології, але і пов’язане з економікою галузі. Предметом дослідження лісівництва є: організація і здійснення лісовідновлення, лісовирощування, підвищення продуктивності лісу, встановлення систем та способів рубок, використання недеревних ресурсів лісу, його рекреаційних властивостей, використання та підвищення екологічної ролі лісу, охорона та захист лісу.


Предметом вивчення навчальної дисципліни - теоретичні та методологічні напрямки аналізу соціально-політичних явищ та процесів; право як особлива система соціальних норм та регулятор суспільних відносин.

Метою викладання навчальної дисципліни є формування у студентів певного рівня соціологічного, політичного та правового  мислення, що передбачає розуміння особливостей та специфіки права, соціологічної та політичної науки, їх ролі в пізнанні  реальності та розв’язанні суспільних, політичних, правових проблем, а також формування у студентів глибоких знань щодо сутності та динаміки соціально-політичних тамправових процесів як в Україні, так і в світовому просторі; формування у студентів здатності творчо мислити, вирішувати складні проблеми інноваційного характеру й приймати продуктивні рішення у сфері права, з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності випускників, а також ознайомлення студентів з цілісним комплексом знань про сутність держави й права, їх функції, систему органів управління державою, систему галузей права і систему законодавства України; висвітлення основних понять і принципів окремих галузей права - конституційного, цивільного, сімейного, кримінального і трудового; прищеплення студентам навичок користування законодавчими актами.

Згідно з вимогами освітньої програми студенти повинен оволодіти такими компетентностями:

ЗК1. Здатність реалізувати свої права і обов’язки як члена суспільства, усвідомлювати цінності громадянського (вільного демократичного) суспільства та необхідність його сталого розвитку, верховенства права, прав і свобод людини і громадянина в Україні.

ЗК2. Здатність зберігати та примножувати моральні, культурні, наукові цінності і досягнення суспільства на основі розуміння історії та закономірностей розвитку предметної області, її місця у загальній системі знань про природу і суспільство та у розвитку суспільства, техніки і технологій, використовувати різні види та форми рухової активності для активного відпочинку та ведення здорового способу життя.

ЗК3. Цінування та повага до різноманітності та мультикультурності.

ЗК6. Знання та розуміння предметної області та розуміння професії.

ЗК7. Здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях.

ЗК8. Здатність вчитися і оволодівати сучасними знаннями.

ФК1. 13. Здатність організовувати роботу та забезпечувати адміністративне управління виробничими підрозділами, які здійснюють технічне забезпечення агропромислового виробництва відповідно до реалізації правових вимог безпеки життєдіяльності і охорони праці; аналізувати показники техногенних та природних небезпек, а також планувати і виконувати відповідні захисні заходи.

 Програмні результати навчання:

ПРН1. Володіти гуманітарними, природничо-науковими та професійними знаннями; формулювати ідеї, концепції з метою використання у професійній діяльності.

ПРН9. Виявляти, узагальнювати та вирішувати проблеми, що виникають у процесі  професійної діяльності, та формувати у майбутнього фахівця почуття відповідальності за виконувану роботу.


Сучасні вимоги зумовили зростання ролі гуманітарних і соціально-політичних наук, зокрема, політології як базової науки і навчальної дисципліни у творенні особистості, спрямованої взяти активну участь у розв’язанні складних і подекуди неоднозначних проблем реформування суспільно політичної сфери нашого суспільства.

Вітчизняна політологія як багатовимірна наука і навчальна дисциплінарна галузь знань, покликана не тільки дати неупереджену, об’єктивну оцінку сучасного стану українського суспільства, але й вибудувати теоретичні моделі, які б зумовлювати вибір оптимальної політичної стратегії його розвитку в усіх сферах в тому числі й в освітній.

Крім того, вивчення політології дозволяє студентам більш широко зрозуміти свою роль і місце в суспільстві, формувати відчуття власної значимості і причетності до справ суспільства, вироблення активної життєвої позиції.

Основна мета даного курсу  – допомогти студентам науково осмислити складні явища і процеси сучасного політичного життя, щоб свідомо орієнтуватися в них, а також розібратися в існуючих політичних теоріях


Мета:

-          формування у студентів високої патріотичної самосвідомості, національної гідності, правдивості в оцінці подій і фактів історії України та її державності в умовах інформаційної війни, сучасних викликів та загроз для української державності;

-          виховання патріотичних і морально-етичних переконань спеціаліста, причетності до тисячолітньої історії та культури українського народу, як складової частини європейського цивілізаційного простору;

-          прищеплення спеціалістам навичок наукового-критичного аналізу наукової літератури та інформаційних джерел, спрямованих на забезпечення самостійного осмислення закономірностей історичного розвитку та сучасних історичних процесів.

Завдання:

-          використання новітніх здобутків історичної науки у викладанні вітчизняної історії;

-          забезпечення реалізації в навчальному процесі принципів історизму і об’єктивності в оцінці фактів, явищ, подій;

-          гуманістичної спрямованості історичної освіти, орієнтованості її на пріоритет загальнолюдських цінностей;

-          досягнення наступності в історичній освіті на етапі вищої школи у порівнянні із загальноосвітньою школою.

Компетентності та заплановані результати навчання

Дисципліна «Історія української державності» забезпечує набуття здобувачами освіти компетентностей:

Загальні компетентності

ЗК01. Здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу.

ЗК02. Здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях.

ЗК06. Здатність проведення досліджень на відповідному рівні.

ЗК07. Здатність вчитися і оволодівати сучасними знаннями.

ЗК08. Здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел.

ЗК09. Здатність бути критичним і самокритичним.

ЗК10. Здатність працювати у команді.

ЗК12 Здатність працювати автономно.

ЗК13. Здатність реалізувати свої права і обов’язки як члена суспільства, усвідомлювати цінності громадянського (вільного демократичного) суспільства та необхідність його сталого розвитку, верховенства права, прав і свобод людини і громадянина в Україні.

 

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: проблеми зародження, існування та відбудови української державності; роль різних соціальних верств у збереженні, розвитку і захисті української національної ідеї, умови формування української народності та спільність цього процесу із всесвітньо-історичним; форми української державності (Київська Русь, Галицько-Волинське князівство, Гетьманщина, УНР, УРСР); економічні, соціальні, політичні, культурні процеси в українських землях (Х – ХХ ст.); особливості сучасного розвитку України.

вміти: аналізувати, узагальнювати і систематизувати історичний матеріал, правильно оцінювати внесок українського народу у розвиток світової цивілізації; знаходити і критично аналізувати необхідну інформацію з історії української державності; застосовувати набуті знання у повсякденній діяльності; прогнозувати суспільні процеси сучасності.

володіти: загальнонауковими та спеціальними методами дослідження історичних процесів та явищ.