Мета викладання дисципліни:
Вивчення психологічних аспектів процесів та структури інформаційної взаємодії людини і техніки, у тому числі й процесів прийому, переробки, збереження інформації людиною, ухвалення рішення і психічної регуляції керуючих дій, а також урахування взаємного впливу різних компонентів системи «людина-машина» під час її проектування, створення й експлуатації.
Освітні завдання дисципліни:
· сформувати у студентів теоретичні знання про закономірності процесів інформаційної взаємодії людини і техніки з метою використання їх у практиці проектування, створення й експлуатації систем «людина- машина».
· ознайомити студентів з особливостями роботи в сучасних умовах, а саме:
а) інтенсифікація психічної діяльності людини, тобто прискорення темпів і відповідно підвищення рівня напруженості психічної діяльності людини для досягнення більшої результативності;
б) опосередкованість діяльності, тобто заломлення психічних явищ та процесів через систему факторів, що виступають як своєрідні фільтри чи регулятори (наприклад, у діяльності оператора такими регуляторами виступають інформаційні і концептуальні моделі, оперативні образи керованих об’єктів і т.п.);
в) включеність у діяльність, що означає етап, входження людини в систему вимог, норм, прав, обов'язків і очікувань, які висуває до нього сфера його діяльності.
· ознайомити з особливостями операторської діяльності її структурою, а також факторамии, що на неї впливають;
· аналіз функцій людини в СЛМ, вивчення структури і класифікація діяльності оператора;
· вивчення процесів переробки інформації людиною-оператором;
· розробка принципів побудови робочих місць операторів;
· вивчення впливу психологічних факторів на ефективність систем «людина-машина»;
· розробка принципів і методів професійної підготовки операторів у СЛМ;
· інженерно-психологічне проектування й оцінка систем «людина-машина»;
· визначення економічного ефекту інженерно-психологічних розробок;
· ознайомлення з діяльністю і завданнями практичного психолога у СЛМ.
Практичні завдання дисципліни:
· допомагати людині-оператору найбільш повно й ефективно реалізовувати себе в праці, знаходити задоволення від трудового процесу;
· вирішувати різноманітні завдання щодо удосконалення діяльності оператора на підставі вивчення закономірностей трудової діяльності, ролі психічних процесів та їх індивідуальних особливостей в реалізації трудових завдань;
· адаптувати людину до різноманітних компонентів діяльності (її засобів, змісту, умов й організації);
· застосовувати знання про закономірності процесів інформаційної взаємодії людини і техніки в практиці проектування, створення і експлуатації систем «людина-машина-середовище».