Мета навчальної дисципліни «Фізіологія рослин» – формування у студентів професійних знань щодо процесів життєдіяльності рослинного організму та планомірного управління ним.

Єдність об'єктів і методів дослідження обумовлює тісні взаємозв'язкидисципліни "Фізіології рослин" з іншими навчальними дисциплінами: "Біофізика", "Хімія", "Хімічний захист рослин (фітофармакологія) з основами агротоксикології", "Ботаніка", "Агрохімія".

Дослідження фізіологічних процесів, які відбуваються в рослинах, неможливе без знання анатомії, морфології і біохімії, а також фізики й хімії, висновками,  законами та методами яких користується фізіологія рослин. Предметом фізіології рослин є не тільки окремі компоненти живого, а передусім пізнання механізмів інтеграції фізіологічних функцій на рівні цілісного рослинного організму.

Завдання – сформувати у студентів теоретичну основу фізіологічних процесів рослин для удосконалення існуючих і розробки новітніх технологій вирощування сільськогосподарських культур та регулювання їх продукційного процесу і підвищення якості рослинницької продукції.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен  знати:

– історію, сутність, значення, проблеми та перспективи розвитку фізіології рослин;

– функції клітин, тканин і рослини загалом, а також перетворення, які в них проходять;

– методи визначення інтенсивності фотосинтезу та дихання у рослинних організмів;

– механізми гормональної регуляції на генному та мембранному рівнях, застосування фітогормонів у захисті рослин;

– фізіологічні основи зміни метаболізму рослин під час дії стресових факторів;

– залежність фізіологічних процесів від основних внутрішніх факторів та умов навколишнього середовища;

– засоби, методи та способи фізіологічного впливу на рослину для одержання високого врожаю;

– роль фізіології рослин у програмуванні продуктивності рослин, прогнозуванніс тану екологічних систем та охороні природи:

вміти:

– застосовувати знання з фізіології рослин в практиці;

– використовувати основні фізіологічні показники рослин для створення структуризованої бази даних, що характеризує потоки і елементи системи „грунт–рослина–клімат–урожайність”;

– здійснювати контроль, прогноз та управління продукційним процесом формування запрограмованої урожайності.