Анотація дисципліни “Основи лісової екології і лісівництва”

 

Лісівництво – вчення про ліс, сукупність знань про природу лісу, методи його вирощування і підвищення продуктивності. Лісівництво умовного поділяється на дві частини: 1) лісознавство, теоретичну частину, в яка вивчає питання природи лісу, впливу на ліс екологічних факторів та їх взаємодії, поновлення та формування лісу, лісової типології; 2) власне лісівництво, яке займається питаннями теорії рубок лісу, лісовирощування, підвищення продуктивності та стабільності лісів.

Сучасне уявлення про лісівництво як науку полягає у тому, що воно розглядає питання біології лісу, його угруповань, екології (взаємного зв’язку між лісом та кліматом, ґрунтом, біотичними факторами), вивчає закономірності поновлення та формування, лісу, процеси зміни деревних порід й інших компонентів лісу, охоплюючи природу лісу в цілому. Вивчення перелічених питань також пов’язане з діяльністю людини у лісі, перш за все, з рубками лісу. Вивчення природи лісу базується на досягненнях інших дисциплін: дендрології, фізіології деревних рослин (дендрофізіології), ґрунтознавства, лісової метеорології, фітопатології та ентомології, лісової таксації. Лісівництво також спирається на досягнення лісової біохімії, лісової генетики та інших дисциплін.

Лісівництво передбачає вивчення лісу як природної єдності, яка базується на взаємозв’язках як у самому лісі, так і між лісом та зовнішнім середовищем.

Лісова екологія вивчає ліс як біологічне угруповання з різними взаємозв’язками у ньому між деревними рослинами, іншими живими організмами, що створили дане угруповання, а також взаємини між ними і навколишнім середовищем, у якому вони існують. Лісове угруповання і його місцеоселення разом складають еко­логічну систему, екосистему або біогеоценоз, у якій усі складові живі організми і навколишнє середовище взаємодіють у широких і складних циклах вуглецю, води та поживних речовин. Для ведення комплексного лісового господарства потрібні знання лісової біології з екологічних позицій, а також знання процесів зовнішнього втручання антропогенного фактора у життя лісу.

Предметом лісівництва як науки є ліс з його складною природою, для якої характерні взаємозумовлені зв’язки між складовими частинами рослинного угруповання, тваринним світом та навколишнім середовищем. Глибоке знання процесів, що пов’язані з життям лісових насаджень, може гарантувати успіх у вирощуванні лісів.

Лісівництво базується не тільки на законах, які розкривають природу лісу, його взаємодію з факторами довкілля, на лісовій типології, але і пов’язане з економікою галузі. Предметом дослідження лісівництва є: організація і здійснення лісовідновлення, лісовирощування, підвищення продуктивності лісу, встановлення систем та способів рубок, використання недеревних ресурсів лісу, його рекреаційних властивостей, використання та підвищення екологічної ролі лісу, охорона та захист лісу.

Ліс виконує як екологічну функцію, так і економічну у якості сировини для промисловості, і завдання лісівництва – знайти баланс використання лісового фонду в його екологічній та економічній функції. 

Дисципліна “Основи лісової екології і лісівництва” є складовою частиною навчального процесу для підготовки бакалаврів спеціальності 101 Екологія.

Мета викладання дисципліни – формування у студентів сучасного світогляду про оточуюче середовище, пізнання основних законів лісових біогеоценозів, як невід’ємної частини біосфери. 

Завдання курсу – вивчення студентами основ лісівництва, розуміння основних сучасних проблем лісової галузі для їх вирішення у практичній діяльності.

Дисципліна “Основи лісової екології і лісівництва” є невід’ємною частиною екологічної освіти. Даний курс є продовженням дисциплін “Загальна екологія”, “Грунтознавство”, “Загальна гідрологія”.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати: сучасний стан і тенденції розвитку лісівництва в Україні; сновні методи досліджень лісової екології; природу лісу, його складові частини і взаємозв’язки, що виникають між ними; основні методи вирощування і захисту лісу.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні вміти: самостійно проводити аналіз, давати оцінку, приймати практичне рішення у конкретній робочій ситуації щодо проблем лісових насаджень; планувати лісогосподарські заходи у різних типах лісу; на основі отриманих знань самовдосконалюватись у даному напрямку у своїй повсякденній практичній діяльності.